4 найкращих практик для мінімізації ризику витоку PII

Сьогодні організації стикаються з численними проблемами, коли йдеться про захист конфіденційних даних і конфіденційної інформації. Переміщення даних у хмару та дозвіл співробітникам працювати віддалено змушує вживати додаткових заходів захисту.

Організації можуть дотримуватися загальних практик, щоб гарантувати надійний захист конфіденційних даних, як-от персональні дані (PII). Ці методи добре працюють як у централізованих, так і в сильно розподілених середовищах. Вони можуть допомогти уникнути надзвичайно дорогих і ризикованих витоків конфіденційних даних. Адже це може знищити репутацію компанії, призвести до великих штрафів і навіть призвести до банкрутства. Згідно зі звітом IBM, середня вартість витоку даних у 2022 році становила 4,35 мільйона. А це більше, ніж може собі дозволити більшість компаній.

Очевидно, що організації хотіли б уникнути таких витрат та ефективно запобігати витоку даних. Саме тому, спеціалісти Endpoint Protector підготували поради щодо найкращих методів захисту PII.

1. Комплексна політика безпеки

Підтримання безпеки конфіденційних даних завжди має починатися зі створення комплексної політики безпеки, яка охоплює всі основи. Сьогодні кібербезпека є настільки складною темою, що якщо у компанії немає добре спланованої стратегії, є велика ймовірність, щось проґавити. І тоді, лише одна маленька помилка може відкрити доступ зловмисникам до цінної інформації, як-от персональні дані (PII).

  • Хороша політика безпеки вимагає розробки комплексної стратегії управління ризиками. Це включає виявлення та оцінку потенційних загроз безпеці та ризиків, визначення їхньої ймовірності та потенційного впливу, а також впровадження відповідних превентивних заходів.

  • Іншим важливим стратегічним елементом є створення структури управління безпекою для нагляду за впровадженням і дотриманням політики безпеки. Це включає визначення ролей і обов’язків, розробку політик і процедур, а також впровадження засобів контролю для забезпечення ефективного управління ризиками безпеки.

  • Щось завжди може піти не так, незалежно від того, скільки запобіжних заходів було вжито. Саме тому, швидке та ефективне реагування на атаку може значно змінити кінцевий результат інциденту. Як наслідок, мати добре розроблені плани реагування на інциденти – як технічно, так і з точки зору спілкування з клієнтами, діловими партнерами та широкою громадськістю – так само важливо, як і превентивні заходи.

2. Навчання співробітників

Важливо навчати та підвищувати обізнаність працівників щодо ризиків безпеки, найкращих практик і політики, щоб забезпечити безпеку конфіденційної інформації. Співробітники можуть ненавмисно стати слабкою ланкою в безпеці організації, а недостатня обізнаність про ризики безпеці може призвести до порушень безпеки.

  • Важливо пояснювати потенційні ризики безпеці та виконувати вправи для їх виявлення. Це охоплює заохочення користувачів дізнатися про поширені типи кібератак і вразливості, а також пояснення потенційних наслідків порушень безпеки. Співробітники можуть стати більш пильними та краще підготовленими для виявлення потенційних загроз, якщо виникають ризики безпеці, знижуючи ризик успішних атак.

  • Варто демонструвати співробітникам, як підтримувати кібербезпеку на робочому місці та за його межами, особливо якщо в компанії поширена віддалена робота. Це включає поради щодо надійних паролів, багатофакторної автентифікації, безпечного зв’язку, безпечного перегляду вебсторінок і захисту даних. Співробітники можуть допомогти запобігти порушенням безпеки та зменшити наслідки успішних атак, отримавши чіткі інструкції щодо того, як реагувати на можливі ризики для безпеки.

  • Необхідно створювати загальну культуру безпеки. Це включає підкреслення того, що безпека є відповідальністю кожного, від генерального директора до звичайного співробітника, і заохочення відкритої та прозорої культури. Співробітники з більшою ймовірністю сприймуть безпеку серйозно і стануть активними учасниками її підтримки, якщо в організації створена культура безпеки. І найкращий спосіб розвивати таку культуру – це подавати лідерам хороший приклад.

3. Жорсткий контроль доступу

Перш ніж компанія зможе ефективно захистити свою цінну конфіденційну інформацію та персональні дані (PII), варто визначити, що це таке, де вони знаходяться та хто має мати до них доступ. Оскільки конфіденційна інформація може надходити в різних формах і типах, які не завжди такі очевидні, як номери кредитної картки чи соціального страхування, це не завжди є легким завданням. Саме тому, такі інструменти, як програмне забезпечення для запобігання втрати даних, може бути надзвичайно корисним.

  • Дотримання принципу найменших привілеїв (PoLP). PoLP – це концепція інформаційної безпеки, яка стверджує, що користувач або організація повинні мати доступ лише до необхідних даних, ресурсів і програм для виконання завдання. У цьому випадку варто переконатись, що доступ до даних надається лише тим, кому вони дійсно потрібні. Наприклад, якщо комусь не потрібно редагувати дані, варто надати їм лише дозволи на читання. Цей принцип не тільки запобігає несанкціонованому доступу, але й допомагає краще контролювати авторизований доступ.

  • Використання DLP-рішення, яке може відстежувати конфіденційну інформацію, завантажену з хмарних систем на комп’ютери користувачів, і, наприклад, автоматично видаляти її через установлений період часу. Хоча така інформація може потребувати тимчасового доступу для робочих цілей, чим менше конфіденційних даних залишає добре захищені системи зберігання інформації, тим краще.

  • Відстеження доступу до всіх конфіденційних даних. Програмне забезпечення для запобігання втрати даних, наприклад, дозволяє не лише визначати конфіденційні дані, але й реєструвати всі спроби доступу. Наприклад, сповіщення про будь-які підозрілі дії, такі як доступ у неробочий час або численні спроби доступу до різних фрагментів конфіденційної інформації за короткий проміжок часу.

4. Шифрування даних

З сучасною швидкістю процесора немає виправдання уникати шифрування. Раніше шифрування інформації займало багато ресурсів, тому його часто уникали. Тепер, слід шифрувати інформацію, коли це можливо, особливо коли компанія має справу з конфіденційними даними. Ось кілька порад щодо шифрування:

  • Хоча більшість Інтернет-технологій, таких як електронна пошта чи Інтернет, зараз шифрують інформацію під час передачі, варто піти далі та запровадити власну схему шифрування. Два рівні шифрування не зашкодять даним або ресурсам. Однак, такий підхід гарантує, що навіть якщо конфіденційність транзитної технології буде порушено в результаті атаки, дані залишаться в безпеці від зловмисних хакерів.

  • Використання заходів, які запобігають непотрібному доступу до незашифрованих даних, якщо користувачам потрібен лише тимчасовий доступ до незашифрованої інформації, як-от перевірка особистих даних клієнта під час дзвінка. Наприклад, можна заборонити копіювати та вставляти (CTRL+C, CTRL+V) персональну інформацію (PII) будь-де, крім необхідних для роботи середовищ.

  • Застосування шифрування щоразу, коли дані повинні залишити зону впливу компанії. Ніколи, наприклад, не варто дозволяти користувачам копіювати незашифровану конфіденційну інформацію на будь-який зовнішній носій, такий як зовнішні жорсткі диски або USB-накопичувачі. Якщо для їхньої роботи потрібні такі копіювання, DLP дозволяє застосовувати шифрування кожного разу, коли виконується така операція.

Підписатися на новини